Присвячую дистанційному навчанню)
Сидить Дмитрик над книжками,
Та не розуміє.
Залишились діти вдома,
А навчання в дії.
Вчителька скида уроки,
Мама відео включає.
Видно Дмитрика всі муки,
Він вже просить і благає.
- Як же можна в час канікул,
Мучати свою дитину?
Дай же хоч одну хвилину,
Я від вчительки спочину!
Тут ці букви треба вчити,
Рахувати числа!
Там писати, там читати,
Голова вже висне!
Мабуть, вчителька не спить,
Й не відпочиває.
Якщо без кінця і краю,
Нам завдання посилає.
- Сину, це таке навчання,
Дистанційним зветься!
Не хотів вставати зрання,
Самому вчитись доведеться!
- Ні, не хочу більше вдома,
Я ось так навчатись!
Мамо, відведи до школи,
Хочу з другом гратись...
Буду рано я вставати,
І не лінуватись.
Вчительку теж буду слухать,
І навчусь читати!
- Добре, сину, пам'ятай,
Що ти обіцяєш.
Слово твердо ти тримай,
Так дорослим станеш.
- Дмитрику, синочку,
Чуєш, прокидайся.
А то спізнишся до школи,
Вставай, одягайся.
- Мамо, як до школи?
В нас же дистанційне!
- Сину, про що ти говориш?
Знову твої ігри!?
Дмитрик з радісним обличчям,
Почав одягатись,
Зрозумівши, що то сон,
Гайда умиватись.
Закинув ранець на плече,
І побіг до школи.
Треба ж сон такий наснився,
Що навчався вдома!
(Автор Макарова С.С.)
